***
Мурахолапки й ті шукають теплице
Якби ж то освятити сльози на долонях
Якби ж то змити кров що тече зі скронь
Якби ж то не бачити
Нічого
Цього
***
У вічній призьбі стояти
Гортати призму часу
Гризти власним життям його граніт
Очікувати з небосхилу на грант
Сподіватися після смерті стати янголами
Сподіватися стати знову чистими й голими
***
Чорні квіти у чорній кімнаті
На банківській картці були якісь бонуси типу
Знижка на місце на цвинтарі
Та більше цих бонусів немає
Чорний червоний черевний біль насильно
З'їдених пряників і грибів новоутворених
Після ядерного вибуху кирко-крику
***
Ти називаєш мене кошеням ніби
Беззахисні леза муштрують тіло кров'ю
Саморобні пришпилені німби
Руйнують уявлення про людину як розумну істоту
Гидоту тіла формують кишки нездійснених бажань
Країнокордони заради яких птахи без пір'я
Продають дзьоби до зоопарку господа
Який насправді виявився лише господарем
Політики етики хуетики історії уйобищних поколінь
Підручників мучеників святописів снів
Ти називаєш мене кошеням кров водить мене
У кіно величного хуїчного сіті
Сіті полюють на наші рештки аби
Проводити нас на той неіснуючий світ без решти
І показати маленьким дітям ще одну казкову неправду
***
Мовчазлива гортань підірваного на міні
Хто виїбе її господи даремною молитвою
Заради перетвореного з комахи на лайно
З палицею для побиття в непотрібних руках
Що випливає з думки лайна лайно лайну
Труп'яки голів над батьківською сідиною
Проклятий будинок предків човник історичного повінню
Маленький тхір кожного з нас
Який замість цілунку в губи вириває зубами губи
З корінням однієї з мільйона барвних мов
Усі без належного фундаменту майбуття
Ми не потрібні тобі господи
Ми не потрібні собі господи
Від того тебе й немає
Від того тебе й не має
Жодна душа вірніше казати жодне тіло
Наелектризоване на звичку звикання
Міграції страждання готелю три зірки
Обов'язково з килимовим покриттям
Та чогось ще що вимовляється як блять
Що цензурується відірвано від реальності
Кому помирати сьогодні заради чого кого
Кому нести труп минулого якого не існує
Жоден хлопець з тіндеру на відповів на
Повідомлення без тексту відтак
Кожен повісився всередині себе безтекстовно
Допоки ще світить сяйво ядерних зброй
Відірвемо нігті кожному хто кричить
Аби той проковтнув маскулінного язика
Аби той заговорив без’язико безговірливо
Мені краще пофарбувати волосся у блонд
***
Божа корівка сказала диявольській попелиці
Дегуманізуючи противника дегуманізуєш себе
У кінці кінців навіть справжня журналістика
Перетворюється на метання каках на ворога
По типу нарешті мурашник намокнув у параші
Відтак божа корівка припинила сипати молитовні
Прокльони на диявольську попелицю
І та перетворилася на попіл
Який віднині шанують усі комахи
І який ще довго шануватимуть комахи
Допоки не розпочнеться нова комашина метушня
***
Хитро гідро текуча либідьоподібна весна
Що не настала
Хто співає лебедиво снігові аби сніг почав танути
Що таке сніг
Коли всередині нас гаряча війна з клапанами серця
Вивернутими назовні
У кожному з нас холодна ванна роздавлених усмішок
Ія Ківа помилялася бо тепер ми живемо без кранів
Ми п'ємо повітреподихи пропускаючи гази камер
До носу газ нафтопроводу до кишок газ машини до болю
Не помічаючи що довкола нас тільки чорна вода
Втоплені люди випливають лише під землю
Де не відчути фекального смороду газів війни
***
Ніч стогне в жилах
Хіба ми жили
Першим викинувся з вік вікна птах
Слідом за ним випав видих
Ми сиділи й спостерігали
Падаючи з нещасного минулого
У зруйноване майбутнє
Без сьогодення немов
Чорні труби
Ми
Живі трупи
Мурахолапки й ті шукають теплице
Якби ж то освятити сльози на долонях
Якби ж то змити кров що тече зі скронь
Якби ж то не бачити
Нічого
Цього
***
У вічній призьбі стояти
Гортати призму часу
Гризти власним життям його граніт
Очікувати з небосхилу на грант
Сподіватися після смерті стати янголами
Сподіватися стати знову чистими й голими
***
Чорні квіти у чорній кімнаті
На банківській картці були якісь бонуси типу
Знижка на місце на цвинтарі
Та більше цих бонусів немає
Чорний червоний черевний біль насильно
З'їдених пряників і грибів новоутворених
Після ядерного вибуху кирко-крику
***
Ти називаєш мене кошеням ніби
Беззахисні леза муштрують тіло кров'ю
Саморобні пришпилені німби
Руйнують уявлення про людину як розумну істоту
Гидоту тіла формують кишки нездійснених бажань
Країнокордони заради яких птахи без пір'я
Продають дзьоби до зоопарку господа
Який насправді виявився лише господарем
Політики етики хуетики історії уйобищних поколінь
Підручників мучеників святописів снів
Ти називаєш мене кошеням кров водить мене
У кіно величного хуїчного сіті
Сіті полюють на наші рештки аби
Проводити нас на той неіснуючий світ без решти
І показати маленьким дітям ще одну казкову неправду
***
Мовчазлива гортань підірваного на міні
Хто виїбе її господи даремною молитвою
Заради перетвореного з комахи на лайно
З палицею для побиття в непотрібних руках
Що випливає з думки лайна лайно лайну
Труп'яки голів над батьківською сідиною
Проклятий будинок предків човник історичного повінню
Маленький тхір кожного з нас
Який замість цілунку в губи вириває зубами губи
З корінням однієї з мільйона барвних мов
Усі без належного фундаменту майбуття
Ми не потрібні тобі господи
Ми не потрібні собі господи
Від того тебе й немає
Від того тебе й не має
Жодна душа вірніше казати жодне тіло
Наелектризоване на звичку звикання
Міграції страждання готелю три зірки
Обов'язково з килимовим покриттям
Та чогось ще що вимовляється як блять
Що цензурується відірвано від реальності
Кому помирати сьогодні заради чого кого
Кому нести труп минулого якого не існує
Жоден хлопець з тіндеру на відповів на
Повідомлення без тексту відтак
Кожен повісився всередині себе безтекстовно
Допоки ще світить сяйво ядерних зброй
Відірвемо нігті кожному хто кричить
Аби той проковтнув маскулінного язика
Аби той заговорив без’язико безговірливо
Мені краще пофарбувати волосся у блонд
***
Божа корівка сказала диявольській попелиці
Дегуманізуючи противника дегуманізуєш себе
У кінці кінців навіть справжня журналістика
Перетворюється на метання каках на ворога
По типу нарешті мурашник намокнув у параші
Відтак божа корівка припинила сипати молитовні
Прокльони на диявольську попелицю
І та перетворилася на попіл
Який віднині шанують усі комахи
І який ще довго шануватимуть комахи
Допоки не розпочнеться нова комашина метушня
***
Хитро гідро текуча либідьоподібна весна
Що не настала
Хто співає лебедиво снігові аби сніг почав танути
Що таке сніг
Коли всередині нас гаряча війна з клапанами серця
Вивернутими назовні
У кожному з нас холодна ванна роздавлених усмішок
Ія Ківа помилялася бо тепер ми живемо без кранів
Ми п'ємо повітреподихи пропускаючи гази камер
До носу газ нафтопроводу до кишок газ машини до болю
Не помічаючи що довкола нас тільки чорна вода
Втоплені люди випливають лише під землю
Де не відчути фекального смороду газів війни
***
Ніч стогне в жилах
Хіба ми жили
Першим викинувся з вік вікна птах
Слідом за ним випав видих
Ми сиділи й спостерігали
Падаючи з нещасного минулого
У зруйноване майбутнє
Без сьогодення немов
Чорні труби
Ми
Живі трупи
