Що болить
Що болить тобі, дівчинко?
Вже сягнуло за обрій чимало літ,
Весен, зим, та й осінні дні промайнули.
Так, була ти ще юна,
Але вже досі гризти цей дріт,
Той жорсткий сухоцвіт, що впивався у бік,
Вже в минулому.
Ти була не слабка, не дурна
Й зовсім не винна;
Просто берег ріки, м’яті думки
Й дим цигарок.
Ти дивилася в небо — боліло —
І рахувала хвилини,
А наступного дня: «Мамо,
Можливо мені знадобиться аборт».
Поезії філологинь
Сентиментальні історії
Чи психоексгібіціонізм?
В чому поетика цих сповідальних
Римованих крематоріїв?
Що згорає при цьому: спогади,
Сублімація чи талант?
Може, врешті народиться
З попелу
Правда без мораторіїв?
Мабуть, кожна філологиня
Хоч раз писала вірші.
Хто ще так художньо
Може кохати не тих і
Не так, як треба?
Час від часу розмножуються
Фонетично красиві рядки
Від статевого акту внутрішніх
Демонів, травм і лекторіїв.
Я, ти, нас
Я хочу стати квіткою, що
розкриється для твого проміння.
Я мрію бути місяцем, який ти
покличеш, коли буде самотньо.
Я вірю, що є озеро у твоїй свідомості
з моїм відображенням.
Я чекаю, коли стане повно там,
де зараз порожньо.
Ти так близько щоразу, коли далеко.
Мене манить підступна й жорстока недоступність.
Нас оспівано в тернах, але
Вигнано з соціально прийнятного пекла.
Ми за два кроки поруч, але це кроки в невідомість.
Що болить тобі, дівчинко?
Вже сягнуло за обрій чимало літ,
Весен, зим, та й осінні дні промайнули.
Так, була ти ще юна,
Але вже досі гризти цей дріт,
Той жорсткий сухоцвіт, що впивався у бік,
Вже в минулому.
Ти була не слабка, не дурна
Й зовсім не винна;
Просто берег ріки, м’яті думки
Й дим цигарок.
Ти дивилася в небо — боліло —
І рахувала хвилини,
А наступного дня: «Мамо,
Можливо мені знадобиться аборт».
Поезії філологинь
Сентиментальні історії
Чи психоексгібіціонізм?
В чому поетика цих сповідальних
Римованих крематоріїв?
Що згорає при цьому: спогади,
Сублімація чи талант?
Може, врешті народиться
З попелу
Правда без мораторіїв?
Мабуть, кожна філологиня
Хоч раз писала вірші.
Хто ще так художньо
Може кохати не тих і
Не так, як треба?
Час від часу розмножуються
Фонетично красиві рядки
Від статевого акту внутрішніх
Демонів, травм і лекторіїв.
Я, ти, нас
Я хочу стати квіткою, що
розкриється для твого проміння.
Я мрію бути місяцем, який ти
покличеш, коли буде самотньо.
Я вірю, що є озеро у твоїй свідомості
з моїм відображенням.
Я чекаю, коли стане повно там,
де зараз порожньо.
Ти так близько щоразу, коли далеко.
Мене манить підступна й жорстока недоступність.
Нас оспівано в тернах, але
Вигнано з соціально прийнятного пекла.
Ми за два кроки поруч, але це кроки в невідомість.