ВІДМІННИЦЯ. Старий Добрий Молодий Злодій

Співати мріяла.

Тепер вода замерзає у клапанах —

Мотор глухне.



Відмінниць беруть у таксистки й лесбійки,

А відмінниці беруть за живе,

Вростають пухлиною, де важко помітити,

Де онколог — із жалем на потилиці —

Плечима знизує:

«Можемо щонайменше спробувати».

Хоча вже боляче дивитись

На світ

Ло.



Тетяна В., втомлена прибиральниця років 50-ти, нагинається, щоб підійняти аркуш

В косу:

«Вісімнадцяте жовтня

Домашня робота

"Кохання — це"

(Відступ два пальці)

На мою думку, кохання — це ім'я і фамілія (напис червоною пастою: "Прізвище") ,

Чекати біля під'їзду і мінятися наклійками (червоною: "Наліпками"),

Бо папа ("Уважніше! Тато!") чекав маму біля під'їзду. Таня дає мені найкращі наклійки (закреслено).

А я їх лю

блю».

Коридор такий довгий і зимний.

— Наліпки, ну...



Жінка в роздумі стукає шваброю по полу, не помічає, як ховає аркуш в карман.

Спомини — низка ран — здригають рами і скло.

Скільки би років та не пройшло,

Скільки би коридорів не замело

Взуттям,

Лише вона спадає на думку,

Її авто в цигарках

І плями, які Тетяна В. обіцяла вивести.



Мабуть, не насмілилася, не встигла.

Кохання — це...



Тетяна В., втомлена прибиральниця років 50-ти, шепоче відповідь,

сподіваючись на дванадцятий бал.



13.11.23