Ламповий герой — який він?
Як у будь-якій сфері, в літературі також є певні тренди та напрямки розвитку. Вони зачіпають усі національні культури та літератури так чи інакше. І, як то кажуть, корисно за тими трендами слідкувати. Тому сьогодні поговорімо про тренд, який діє на Заході уже певний час і, здається, набирає обертів. Мова про лампового героя і лампові історії взагалі.
Ні, це не тоді, коли ваш герой — лампочка. Це «комфортний», «затишний» герой, як ніби ви сидите у м'якому кріслі, а перед вами на столику горить лампа золотавим світлом, і вам від того спокійно і затишно. Це поняття перекликається із ламповістю, у нас про це ще мало говорять. А от на Заході є свого роду культура того, що я окреслила як ламповість. Такі твори називаються «cosy stories», що буквально перекладемо як «затишні історії». Подібні історії включають кілька жанрів, іноді геть неочікуваних. Тексти легкі, цікаві, повністю захоплюють у свій світ. А ще у них нема чогось надто важкого та травматичного. Ось так, власне, я дізналася, що пишу лампові оповідання.Найбільш відомими жанрами є ламповий детектив, лампові фентезі та катастрофа (так, останній жанр видається геть дивним, але як є).
Основними засадами лампової літератури є відсутність сцен насилля, крові, сексу і травматичного. Натомість тут обов’язково присутні гумор, кохання у своїй ніжній та легкій варіації, словом, все, що створює загальне відчуття затишності, легкості, спокою.
Але давайте детальніше про героя, бо саме на цьому я хочу зосередитися. Тут є один цікавий момент, який не пов'язаний із літературою напряму, але пояснює прагматичну мету статті.
З точки зору теорії літератури, мабуть, нічого особливо нового не придумали, бо, власне, лампові герої були і раніше. Це на кшталт «звичайний герой у незвичайних обставинах», у школі вчили щось подібне. Але чому останнім часом фокус змістився саме до таких героїв?
Якщо подумати (буду говорити про кіно, бо воно більш наочно підтверджує мої думки), ще кілька років тому в центрі історій був зовсім інший герой: той самий Бетмен із важкою темною історією, прихованим обличчям, і взагалі він увесь такий темний та «страждашка». Або інтелектуал, унікальний, сильний, швидкий, що протиставляється оточенню і має проблеми із соціалізацією, — це я про Шерлока.
Зараз ситуація геть інша. Якщо бачили трилогію Людини-павука із Томом Голандом, зрозумієте, що я маю на увазі. Він розумний, веселий, трохи недолугий, потрапляє в дурні історії і не дуже хоче мати усі оці геройські справи. Але є напрочуд хорошим героєм. Коротше, з ним класно, він викликає відчуття спокою, а ще віру: якщо він, ось такий, недосконалий, став героєм, то, мабуть, і я зможу подолати свої труднощі. І таких прикладів насправді достатньо.
Справа в тому, що ми стикаємося із психологічним феноменом. А точніше, мова йде про один із елементів психотерапії, коли людина обирає собі уявного друга, комфортного персонажа із улюбленої книжки чи кінофільму і уявляє, що у важкі хвилини говорить чи просто знаходиться у світі свого захисника-героя. Це допомагає подолати депресію, уникнути складнощів і взагалі справитися із проблемами. Чому це відбувається, зрозуміло: маючи за вікном пандемію, кризу, війну, землетруси і хтозна-що ще, людині хочеться сховатися у чарівному світі і поспілкуватися із справжніми героями, бо, власне, це одна із причин, чому ми читаємо книжки.
То як написати свого «лампового» героя, як створити такого персонажа, який стане для вашого читача саме тим порадником, захисним героєм, з яким захочеться товаришувати?
Ось риси характеру, притаманні «ламповим» героям:
• М'якість, доброта;
• Розум, розвинений інтелект;
• Високий рівень емпатії, розуміє почуття оточуючих та діє, виходячи із них;
• Часто трішки недолугий або потрапляє у смішні та дурні ситуації, але досить спокійно із них виходить;
• Може носити окуляри, бути одинаком чи мрійником;
• Має недоліки і регулярно «косячить», але в цілому сприймається як «goodguy»
Раджу, як завжди, обирати три-чотири риси для одного персонажу і розбавити їх чимось негативним. Якщо ви любите теплі історії, то це ваш персонаж. Головне, не зробити свого героя надто «солодким» та позитивним. Але саме для цього і діє схема «звичайний герой у незвичайних обставинах». Все інше — за вами.
І останнє: треба розуміти, що ламповий герой не обов’язково вимагає написання лампової історії взагалі. Це зовсім інша тема, про яку і говорити треба окремо, бо лампова література має свої нюанси. Але ось такий теплий, комфортний герой може стати окрасою вашого «нетеплого» твору, трішки розігнавши напругу в історії або принісши до неї дещицю гумору. Це не обов’язково головний герой, ламповим може стати будь-який персонаж, наприклад, супутник протагоніст. Тоді, як і головний персонаж, наш ламповий герой також буде рости та трансформуватися впродовж історії. Як саме —залежить від того, яку роль автор йому відвів та яким характером нагородив.
Але воно того буде варте однозначно.
Як у будь-якій сфері, в літературі також є певні тренди та напрямки розвитку. Вони зачіпають усі національні культури та літератури так чи інакше. І, як то кажуть, корисно за тими трендами слідкувати. Тому сьогодні поговорімо про тренд, який діє на Заході уже певний час і, здається, набирає обертів. Мова про лампового героя і лампові історії взагалі.
Ні, це не тоді, коли ваш герой — лампочка. Це «комфортний», «затишний» герой, як ніби ви сидите у м'якому кріслі, а перед вами на столику горить лампа золотавим світлом, і вам від того спокійно і затишно. Це поняття перекликається із ламповістю, у нас про це ще мало говорять. А от на Заході є свого роду культура того, що я окреслила як ламповість. Такі твори називаються «cosy stories», що буквально перекладемо як «затишні історії». Подібні історії включають кілька жанрів, іноді геть неочікуваних. Тексти легкі, цікаві, повністю захоплюють у свій світ. А ще у них нема чогось надто важкого та травматичного. Ось так, власне, я дізналася, що пишу лампові оповідання.Найбільш відомими жанрами є ламповий детектив, лампові фентезі та катастрофа (так, останній жанр видається геть дивним, але як є).
Основними засадами лампової літератури є відсутність сцен насилля, крові, сексу і травматичного. Натомість тут обов’язково присутні гумор, кохання у своїй ніжній та легкій варіації, словом, все, що створює загальне відчуття затишності, легкості, спокою.
Але давайте детальніше про героя, бо саме на цьому я хочу зосередитися. Тут є один цікавий момент, який не пов'язаний із літературою напряму, але пояснює прагматичну мету статті.
З точки зору теорії літератури, мабуть, нічого особливо нового не придумали, бо, власне, лампові герої були і раніше. Це на кшталт «звичайний герой у незвичайних обставинах», у школі вчили щось подібне. Але чому останнім часом фокус змістився саме до таких героїв?
Якщо подумати (буду говорити про кіно, бо воно більш наочно підтверджує мої думки), ще кілька років тому в центрі історій був зовсім інший герой: той самий Бетмен із важкою темною історією, прихованим обличчям, і взагалі він увесь такий темний та «страждашка». Або інтелектуал, унікальний, сильний, швидкий, що протиставляється оточенню і має проблеми із соціалізацією, — це я про Шерлока.
Зараз ситуація геть інша. Якщо бачили трилогію Людини-павука із Томом Голандом, зрозумієте, що я маю на увазі. Він розумний, веселий, трохи недолугий, потрапляє в дурні історії і не дуже хоче мати усі оці геройські справи. Але є напрочуд хорошим героєм. Коротше, з ним класно, він викликає відчуття спокою, а ще віру: якщо він, ось такий, недосконалий, став героєм, то, мабуть, і я зможу подолати свої труднощі. І таких прикладів насправді достатньо.
Справа в тому, що ми стикаємося із психологічним феноменом. А точніше, мова йде про один із елементів психотерапії, коли людина обирає собі уявного друга, комфортного персонажа із улюбленої книжки чи кінофільму і уявляє, що у важкі хвилини говорить чи просто знаходиться у світі свого захисника-героя. Це допомагає подолати депресію, уникнути складнощів і взагалі справитися із проблемами. Чому це відбувається, зрозуміло: маючи за вікном пандемію, кризу, війну, землетруси і хтозна-що ще, людині хочеться сховатися у чарівному світі і поспілкуватися із справжніми героями, бо, власне, це одна із причин, чому ми читаємо книжки.
То як написати свого «лампового» героя, як створити такого персонажа, який стане для вашого читача саме тим порадником, захисним героєм, з яким захочеться товаришувати?
Ось риси характеру, притаманні «ламповим» героям:
• М'якість, доброта;
• Розум, розвинений інтелект;
• Високий рівень емпатії, розуміє почуття оточуючих та діє, виходячи із них;
• Часто трішки недолугий або потрапляє у смішні та дурні ситуації, але досить спокійно із них виходить;
• Може носити окуляри, бути одинаком чи мрійником;
• Має недоліки і регулярно «косячить», але в цілому сприймається як «goodguy»
Раджу, як завжди, обирати три-чотири риси для одного персонажу і розбавити їх чимось негативним. Якщо ви любите теплі історії, то це ваш персонаж. Головне, не зробити свого героя надто «солодким» та позитивним. Але саме для цього і діє схема «звичайний герой у незвичайних обставинах». Все інше — за вами.
І останнє: треба розуміти, що ламповий герой не обов’язково вимагає написання лампової історії взагалі. Це зовсім інша тема, про яку і говорити треба окремо, бо лампова література має свої нюанси. Але ось такий теплий, комфортний герой може стати окрасою вашого «нетеплого» твору, трішки розігнавши напругу в історії або принісши до неї дещицю гумору. Це не обов’язково головний герой, ламповим може стати будь-який персонаж, наприклад, супутник протагоніст. Тоді, як і головний персонаж, наш ламповий герой також буде рости та трансформуватися впродовж історії. Як саме —залежить від того, яку роль автор йому відвів та яким характером нагородив.
Але воно того буде варте однозначно.
