Синдром самозванця — знайдіть своїх та заспокойтеся
- Всі свої провали ти вважаєш заслуженими, а перемоги – випадковими.
- Колеги прислухаються до моєї думки, але я знаю так мало — швидше за все менше, ніж вони.
- Люди просто не розуміють, що насправді моя книга (досягнення) – повна нісенітниця, але рано чи пізно вони це зрозуміють і тоді на мене чекає публічний провал.
Так звучить голос самозванця всередині нас.
Перше, що варто взяти до уваги, що на синдром самозванця страждають люди. А серед них є і письменники й актори і домогосподарки. Він не обирає собі жертв залежно від роду діяльності. Синдром самозванця — це «хвороба» людей із прагненням до ідеальності.
Прагнення до ідеальності – це прагнення бути кращим за інших. У цьому немає нічого погано, поки це не починає завдавати вам шкоди. Поки бажання робити все ідеально не паралізує вас і не позбавляє можливості робити хоч щось і хоч якось. Неідеально, а достатньо добре.
Будь-хто з синдромом самозванця: письменник, актор, художник, людина, яка щось робить — не стає неуспішним, просто його шлях до реалізації важкий та болісний.
Тому що людина із синдромом самозванця вважає всі свої провали заслуженими, а перемоги – випадковістю. Зрозуміти та повірити, що на початку будь-якого шляху помилятися, йти маленькими кроками — нормально, повірити складно.
Насправді синдром самозванця – не хвороба. На нього страждає стільки людей, що його вже можна назвати «нормою». Хоча і болісною.
«Тобі просто пощастило! Так зійде, але могла б краще. Новачкам щастить. Тепер спробуй втримайся, бо везти більше не буде. Ти повинен бути кращим за всіх. » — це слова синдрому самозванця. Але оскільки немає когось отілесненого як Гоакін Фенікс у ролі Джокера, хто жив би й був цим синдромом, то цей голос звучить усередині вас. Колись це були фрази, яким ви повірили. Чиїми словами з минулого самозванець із вами говорить: мама, тато, вчителька, перше кохання?
Основні фактори, що сприяють виникненню синдрому самозванця:
1. Перфекціонізм і високі очікування.
Люди, схильні до перфекціонізму, часто відчувають, що їхні досягнення ніколи не достатні, що призводить до постійного страху невідповідності й самокритики.
2. Виховання.
Діти, яких постійно порівнюють з іншими або яким встановлюють високу планку очікувань, можуть вирости з почуттям, що вони не заслуговують своїх досягнень.
3. Соціальне оточення і культурні стереотипи.
Люди, які працюють або навчаються у висококонкурентних середовищах, можуть відчувати більше сумнівів у собі.
4. Попередній досвід і невдачі.
Досвід невдач або відмова можуть посилювати сумніви у своїх здібностях.
Існують певні провокативні чинники (так звані тригери), які збільшують ризик розвитку синдрому самозванця. Зазвичай він розвивається під час перехідних, кризових періодів нашого життя. Коли як було — не підходить, а як жити далі — ще не відомо.
Виділяють три характерні особливості синдрому самозванця:
1. Віра в те, що оточення переоцінює ваші здібності чи навички.
2. Страх «викриття».
3. Постійне приписування успіху зовнішнім факторам, таким як успіх чи напружена праця.
Один із тригерів для появи синдрому самозванця — навчання нового. Особливо, коли ви емоційно заряджені здобуванням нової ідентичності. Ось чому кажуть, що цьому синдрому частіше підвладні початківці. Хоча, й ті хто давно в «мистецтві» також підпадають піл його вплив, наприклад перед виходом нової книжки.
Маргарет Мітчелл, автор роману «Віднесені вітром», вважала свою роботу недостатньо хорошою для публікації. Вона працювала над книгою понад 10 років і відправила її у видавництво після переконань своїх друзів, але потім про це пошкодувала. У результаті роман мав величезний успіх і побив усі рекорди з продажу.
Для подолання «синдрому самозванця» важливе усвідомлення, що навіть досвідчені та відомі письменники часто відчувають сумніви.
Чому творчі люди, митці вразливі і страждають на синдром?
Вони — люди й може збіглися фактори перераховані вище: виховання, навчання нового, попередній довід невдачі, вплив середовища).
А ще — письменництво дуже романтизована професія. Вона представляється багатьом мистецтвом для обраних, а значить, ми маємо привід сумніватися, що входимо до цих обраних, адже не існує такої організації, яка видавала б дозволи бути письменником. Це внутрішні заборони й сумніви.
У всього є протилежність або вигода. Теза-антитеза. У синдрому самозванця також.
Чим може бути корисний синдром самозванця?
1. Синдром проявляється тоді, коли ви на вірному шляху. Самозванець змушує вас навчатися швидше та старанніше, щоб довести собі та іншим людям, що ви гідні цього підвищення і ви впораєтеся.
2. Синдром самозванця не дає вам плисти за течією. Щоб виконувати свою роботу добре, людина з синдромом самозванця завжди досліджує, що нового в полі його діяльності, тим самим постійно перебуває в тонусі.
3. Скрупульозність. Люди із самозванцем уважніше ставляться до поставлених завдань, що гарантує їхнє якісне виконання.
Якщо ви дочитали й вам заважає ваш внутрішній самозванець.
Ось поради, як його подолати. Знайдіть своїх та заспокойтеся.
— Знайдіть своїх людей, спільноту, домовтеся з друзями, знайдіть тих, хто здатний вас підтримати. І коли в черговий раз ви почнете себе знецінювати, вам нагадають що ви цінні, а ваш текст хороший, і якщо підправити де-не-де, то вийде взагалі шедевр, що для початку це чудова робота, що ви не ваш текст.
Ваші люди нагадають, що ви молодець попри все. Ви молодець, бо це зробили.
— Знайдіть та прийміть свій розмір. Йдіть зі своєю швидкістю, своїм шляхом. Ваш результат достатній.
— Порівнюйте себе сьогоднішнього із собою вчорашнім та перестаньте порівнювати себе з іншими.
— Йдіть вперед невеликими кроками та помічайте, привласнюйте навіть крихітні успіхи. Кажіть про них іншим.
— Хотіть хотіти більшого. Прийміть своє бажання хотіти. У цьому є енергія, не бійтеся її. Це нормально. Це розвиток.
Що зрештою?
Задоволення.
Людина, яка чогось досягла, навіть невеликої мети, першої публікації в журналі, третього місця на конкурсі, взагалі зважилася щось кудись відправити чи закінчити роман — зазвичай відчуває задоволення.
Гордість.
Це почуття протилежне нікчемності, що ви відчували колись, вважали, що ви самозванець. Це почуття задоволення від усвідомлення досягнутих успіхів. Почуття переваги над собою вчорашнім. Не плутати з гординею — перебільшена висока думка про себе та зневага до інших.
Якщо ви пишете (щось робите), то робите це для себе, це ваш вибір, а не тому, що потрібно іншим. Ніхто від вас нічого не чекає, якщо ви не пообіцяли. Пам'ятайте про свій розмір і не давайте хибних надій. Визнайте свою недосконалість, уразливість. Ваша свобода – правда про себе. Ви не ідеальні, але ви досить хороші.
У результаті в голові звучатиме ваш голос та голос ваших людей: тобі не просто пощастило, ти це зробив, зміг! Провали бувають, а на перемогу ти заслужив.