БОСОНІЖНІСТЬ
Я ходжу босими ногами тоді, коли літо. Я вже не ходила босоніж по землі пів року. Я маю носити взуття майже весь час, а я…
А я босоніжна.
Мені треба, щоб трава залазила між пальців на ногах. І я не боюся ходити по камінню. Я знаю, як ступати. Я бачу, де можна ступити, і йду. Ноги гріються о каміння — і мені стає тепло.
Я босоніжна.
Я пускаю пісок під п’ятки. Він гарячий від сонця — і мені стає тепло.
Я босоніжна.
Я босоніж стою між суниць. Суха земля. Зелене листя. Воно лоскочиться, а мені стає тепло.
Я босоніжна.
Я босоніж залажу на дерева. Я відчуваю їх кору подушечками пальців на ногах. Я знімаю достигле, з’їдаю — і мені стає тепло.
Я босоніжна.
Я босими ногами можу пройтися поряд шовковиці. Я люблю ходити під шовковицями. Я люблю їсти їх.
Я потягнула пальці за ягодою.
Ця шовковиця росте біля річки. Прямо над стежкою. Стежка веде до води. Справа — трави. Зліва — ожина. Вітер зараз такий повний, теплий. Пахне сонцем. Пахне розпеченим піском. Пахне вербами. Я босонога. Я дихаю зараз ногами, я слухаю зараз ногами, я передчуваю ногами смак. Нікого довкола. Тільки я. Тільки дерево. Тільки жук-сонечко на листі переді мною. У нього шість лапок. Він теж босоніж.
Тільки купа, купа, купа ягід над головою, серед листя.
Тільки купа, купа, купа ягід під ногами, на землі.
Тільки шурхіт.
Тільки шелест.
Тільки босонога я.
Я зриваю ягоду. Зриваю ще одну. Я збираю їх у жменю — і долоня вкривається плямами. Я тисну ягоди ногами. Їх сік фіолетовий. Плями нагадують ночі зимою. Я товчу, товчу, товчу їх ногами — і мені стає тепло.
Я босоніжна.
Коли я боса, нічого не натирає мізинця. Порізати щось може, потрапити щось під ногу може, але… Але сама собі я ноги не натираю — і від цієї думки мені стає тепло.
Я босоніжна.
На пляжі я босою ногою можу сонце затулити. Ну… щоб не світило прямо в око, коли я лежу на піску. Я наступаю ногою на сонце. Я ногою дотягуюсь до неба — і мені стає тепло.
Я босоніжна від народження.
Я плавала боса у воді. Я досі люблю плавати, бо майже всі плавають босими. Босим людям нічого приховувати — і мені стає тепло.
Босі люди беззахисні.
Я босоніжна часто.
Я знаю, що не можна мені бути босоніжною постійно. Від цього п’ятки тріскаються. І шкіра біля пальців грубішає.
Але я така жива, коли я босоніж. І від босоніжжя мені стає тепло.
Я ходжу босими ногами тоді, коли літо. Я вже не ходила босоніж по землі пів року. Я маю носити взуття майже весь час, а я…
А я босоніжна.
Мені треба, щоб трава залазила між пальців на ногах. І я не боюся ходити по камінню. Я знаю, як ступати. Я бачу, де можна ступити, і йду. Ноги гріються о каміння — і мені стає тепло.
Я босоніжна.
Я пускаю пісок під п’ятки. Він гарячий від сонця — і мені стає тепло.
Я босоніжна.
Я босоніж стою між суниць. Суха земля. Зелене листя. Воно лоскочиться, а мені стає тепло.
Я босоніжна.
Я босоніж залажу на дерева. Я відчуваю їх кору подушечками пальців на ногах. Я знімаю достигле, з’їдаю — і мені стає тепло.
Я босоніжна.
Я босими ногами можу пройтися поряд шовковиці. Я люблю ходити під шовковицями. Я люблю їсти їх.
Я потягнула пальці за ягодою.
Ця шовковиця росте біля річки. Прямо над стежкою. Стежка веде до води. Справа — трави. Зліва — ожина. Вітер зараз такий повний, теплий. Пахне сонцем. Пахне розпеченим піском. Пахне вербами. Я босонога. Я дихаю зараз ногами, я слухаю зараз ногами, я передчуваю ногами смак. Нікого довкола. Тільки я. Тільки дерево. Тільки жук-сонечко на листі переді мною. У нього шість лапок. Він теж босоніж.
Тільки купа, купа, купа ягід над головою, серед листя.
Тільки купа, купа, купа ягід під ногами, на землі.
Тільки шурхіт.
Тільки шелест.
Тільки босонога я.
Я зриваю ягоду. Зриваю ще одну. Я збираю їх у жменю — і долоня вкривається плямами. Я тисну ягоди ногами. Їх сік фіолетовий. Плями нагадують ночі зимою. Я товчу, товчу, товчу їх ногами — і мені стає тепло.
Я босоніжна.
Коли я боса, нічого не натирає мізинця. Порізати щось може, потрапити щось під ногу може, але… Але сама собі я ноги не натираю — і від цієї думки мені стає тепло.
Я босоніжна.
На пляжі я босою ногою можу сонце затулити. Ну… щоб не світило прямо в око, коли я лежу на піску. Я наступаю ногою на сонце. Я ногою дотягуюсь до неба — і мені стає тепло.
Я босоніжна від народження.
Я плавала боса у воді. Я досі люблю плавати, бо майже всі плавають босими. Босим людям нічого приховувати — і мені стає тепло.
Босі люди беззахисні.
Я босоніжна часто.
Я знаю, що не можна мені бути босоніжною постійно. Від цього п’ятки тріскаються. І шкіра біля пальців грубішає.
Але я така жива, коли я босоніж. І від босоніжжя мені стає тепло.
