***
Пам'ятаєш нас?
Шоста ранку. Холодні пальці ночі ще досі куйовдять твоє волосся.
Листя на асфальті, безлюдні вулиці. Здається, я вже відчула осінь.
Пам’ятаєш літо?
Пам’ятаєш нашу станцію і поручні всі в іржі?
Електричка з гуркотом розсікає проведені між тобою і мною межі.
Пам’ятаєш бетонні сходи на третій поверх?
Вільні, як діти… Нам перехоплює подих.
Здається, я скоро прокинуся, та досі вві сні.
Хто ж знав, що ці сходи ведуть в потаємні куточки душі?
Ти пам'ятаєш нас?
Пам'ятаєш, якими були ми у серпні?
А що зараз?
Зараз ми вже надломлені,
певною мірою мертві.