ОСІННІ ВІРШІ
***
Осінні дні погожі та ясні.
Небесна синь над жовтим світом висне.
Пливе пташиний ключ у вишині.
Повітря шкарубке, сухе і прісне.
Тепло руки й замруженість очей.
Мовчати добре у такі хвилини.
І все, що є, — лиш тихий день оцей
Та журавлі, що в піднебессі линуть.
***
По мерехтінню автобану
Крізь сивий присмерок осінній
Це місто вирвалось з туману
Вогнистим розгортанням ліній.
Неоновий розліт проспектів,
Домів громаддя в небо влите,
Мостів ажурні силуети,
Лиск ліхтарів на мокрих плитах.
Це місто мрій, і то вже свято —
До ранку тут навгад бродити
І ненаситно все вбирати
Пожадним зором неофіта.
ОСІННІ МЕТАМОРФОЗИ
Осінь-спокусниця
Зваблює золотом,
Горнеться, лащиться
Листяним шелестом.
Осінь-підступниця
Вжалює холодом
Кригою шерхлою
Ранків морозяних.
Осінь-мерзотниця
Мжичкою сіється,
Брудом обліплює,
Плеще калюжами.
Осінь-марудниця
Душу висотує
Днями короткими
Та безнадійними.
Осінь-садистка.
Мука ненависна.
Скільки терпіти
Ще залишилося?
Зиму-білявку
Лише би діждатися
З нею забути
Осінь-мучительку!
2
***
Осінні дні погожі та ясні.
Небесна синь над жовтим світом висне.
Пливе пташиний ключ у вишині.
Повітря шкарубке, сухе і прісне.
Тепло руки й замруженість очей.
Мовчати добре у такі хвилини.
І все, що є, — лиш тихий день оцей
Та журавлі, що в піднебессі линуть.
***
По мерехтінню автобану
Крізь сивий присмерок осінній
Це місто вирвалось з туману
Вогнистим розгортанням ліній.
Неоновий розліт проспектів,
Домів громаддя в небо влите,
Мостів ажурні силуети,
Лиск ліхтарів на мокрих плитах.
Це місто мрій, і то вже свято —
До ранку тут навгад бродити
І ненаситно все вбирати
Пожадним зором неофіта.
ОСІННІ МЕТАМОРФОЗИ
Осінь-спокусниця
Зваблює золотом,
Горнеться, лащиться
Листяним шелестом.
Осінь-підступниця
Вжалює холодом
Кригою шерхлою
Ранків морозяних.
Осінь-мерзотниця
Мжичкою сіється,
Брудом обліплює,
Плеще калюжами.
Осінь-марудниця
Душу висотує
Днями короткими
Та безнадійними.
Осінь-садистка.
Мука ненависна.
Скільки терпіти
Ще залишилося?
Зиму-білявку
Лише би діждатися
З нею забути
Осінь-мучительку!
2