MY FIRST BOOKWAR
***
Шпацируючи в безперервному лісі
Небо втопилося в сонячному світлі
Аби не впасти на голови що з часом будуть
Відтятодумно дивитися вгору
Перед розстрілом
***
статуї зір також помирають
і часом непросто розгледіти
серед усіх ту одну єдину
заради якої сьогодні
дзвонять дзвони в церкві
***
Це вже не той
Нічний стукіт у двері твого дому
Що був таким важливим колись
(То вітер стукає
То вітер б'є шибки
То вітер то вітер палає)
Хто там стоїть за дверима
Окрім вітру
Вільха
Вільха стоїть окрім вітру
А хто ж стоїть крім вільхи
Камінь сірий камінь
Стоїть собі та стоїть
Ким був той камінь
До цієї ночі
Місяцем піднебесним він був
Сотні і сотні років
А потім луснув і впав
І що тепер у всьому світі пітьма
Та морок
Адже
Зорі також нещодавно
Луснули і впали
Так у всьому світі тепер пітьма
Та морок
Тоді відійдіть від дверей я піду
На пошуки
На чиї пошуки ти підеш
Куди ти підеш
Навіщо ти підеш
Піду на небо
Аби самому луснути
І стати тепер
Місяцем з зорями
Ти ба чи не чув
Бог учора став батьком
Син народився у
Бога й тепер
Син стане місяцем
Син стане зорями
Я ж
Піду все одно
На пошуки
Куди
Навіщо
У пологовий будинок нічного неба
Шукати нарешті шукати
І може десь там віднайти
Себе
***
абсолютне зло
коли наступив у лісі
на шурхіт листя
кольору стиглого бурштину
Саме так виглядає пекло
Не ти приходиш до мене
З пахощами чистого фаміаму
З маточкою духовної свободи
Не ти розхитуєш у повітрі
Непідступну повільну весну
Не ти уповаєш на неї
Коли довкола лютує зима
Проте я знаю де тебе шукати
І мені вистачить сліз
Аби спуститися вниз
До того царства
Де все живе помирає
І вкрасти з лап чортів-Харонів
Тебе
Тебе
Без імені бо не принципово
Без плоті бо її давно вже продано
Може й без душі та яка різниця
А може бути
Ми взагалі й не виберемося звідти
З отого мертвого царства
А може бути
Нам там сподобається
В отому мертвому царстві
Вага зріст взуття
Серця руки ноги кишечники
Все інвентаризовано
Все-все пораховано
Все-все поховано
Як бути далі
Лишень більше не ховатися
Лишень більше не маскуватися
Серед дощу
У дрібні краплі
Атоми молекули ДНК н'ютони
Гени
Вогняна
Геєно
Відкрийся на шепіт сердець
абсолютне зло
коли наступив у лісі
на шурхіт листя
кольору стиглого бурштину
***
Шпацируючи в безперервному лісі
Небо втопилося в сонячному світлі
Аби не впасти на голови що з часом будуть
Відтятодумно дивитися вгору
Перед розстрілом
***
статуї зір також помирають
і часом непросто розгледіти
серед усіх ту одну єдину
заради якої сьогодні
дзвонять дзвони в церкві
***
Це вже не той
Нічний стукіт у двері твого дому
Що був таким важливим колись
(То вітер стукає
То вітер б'є шибки
То вітер то вітер палає)
Хто там стоїть за дверима
Окрім вітру
Вільха
Вільха стоїть окрім вітру
А хто ж стоїть крім вільхи
Камінь сірий камінь
Стоїть собі та стоїть
Ким був той камінь
До цієї ночі
Місяцем піднебесним він був
Сотні і сотні років
А потім луснув і впав
І що тепер у всьому світі пітьма
Та морок
Адже
Зорі також нещодавно
Луснули і впали
Так у всьому світі тепер пітьма
Та морок
Тоді відійдіть від дверей я піду
На пошуки
На чиї пошуки ти підеш
Куди ти підеш
Навіщо ти підеш
Піду на небо
Аби самому луснути
І стати тепер
Місяцем з зорями
Ти ба чи не чув
Бог учора став батьком
Син народився у
Бога й тепер
Син стане місяцем
Син стане зорями
Я ж
Піду все одно
На пошуки
Куди
Навіщо
У пологовий будинок нічного неба
Шукати нарешті шукати
І може десь там віднайти
Себе
***
абсолютне зло
коли наступив у лісі
на шурхіт листя
кольору стиглого бурштину
Саме так виглядає пекло
Не ти приходиш до мене
З пахощами чистого фаміаму
З маточкою духовної свободи
Не ти розхитуєш у повітрі
Непідступну повільну весну
Не ти уповаєш на неї
Коли довкола лютує зима
Проте я знаю де тебе шукати
І мені вистачить сліз
Аби спуститися вниз
До того царства
Де все живе помирає
І вкрасти з лап чортів-Харонів
Тебе
Тебе
Без імені бо не принципово
Без плоті бо її давно вже продано
Може й без душі та яка різниця
А може бути
Ми взагалі й не виберемося звідти
З отого мертвого царства
А може бути
Нам там сподобається
В отому мертвому царстві
Вага зріст взуття
Серця руки ноги кишечники
Все інвентаризовано
Все-все пораховано
Все-все поховано
Як бути далі
Лишень більше не ховатися
Лишень більше не маскуватися
Серед дощу
У дрібні краплі
Атоми молекули ДНК н'ютони
Гени
Вогняна
Геєно
Відкрийся на шепіт сердець
абсолютне зло
коли наступив у лісі
на шурхіт листя
кольору стиглого бурштину