Знову зібрати в кулак залишки волі.
Знову роздерти намертво зшиті повіки.
Ранок приходить. Попри всі «не». Знову.
Хтось нагорі, мабуть, ще досі з тобою.
Хтось нагорі вірить у тебе.
Гірко.
Втоплене в каву «я» і тривожна сирена
Творять химеру твоєї подоби і крові.
Хто начіпляв тобі ці мішки під очима?
Хто посадив тобі втому на згорблену спину?
Хтось «несповна» водить знаки
Твоєю рукою.
Сотні новин. Та жодної ти не чекала.
Сотні дзвінків. І жодного ти не пропустиш.
«Я» твого вчора ще досі втопає у каві.
«Я» твого завтра... Ніхто достеменно не знає.
Мабуть, десь там, де на серці
Майбутнє. Не пустка.
Ніч вже давно не приносила снів. Лише пам'ять.
День вже давно не впускає у світ твої плани.
Та все одно ти зскрібаєш із себе іржаву,
Вранішню нехіть до чашки незмінної кави.
Хай-но лише буде ранок.
А ти
Знову встанеш.
Знову роздерти намертво зшиті повіки.
Ранок приходить. Попри всі «не». Знову.
Хтось нагорі, мабуть, ще досі з тобою.
Хтось нагорі вірить у тебе.
Гірко.
Втоплене в каву «я» і тривожна сирена
Творять химеру твоєї подоби і крові.
Хто начіпляв тобі ці мішки під очима?
Хто посадив тобі втому на згорблену спину?
Хтось «несповна» водить знаки
Твоєю рукою.
Сотні новин. Та жодної ти не чекала.
Сотні дзвінків. І жодного ти не пропустиш.
«Я» твого вчора ще досі втопає у каві.
«Я» твого завтра... Ніхто достеменно не знає.
Мабуть, десь там, де на серці
Майбутнє. Не пустка.
Ніч вже давно не приносила снів. Лише пам'ять.
День вже давно не впускає у світ твої плани.
Та все одно ти зскрібаєш із себе іржаву,
Вранішню нехіть до чашки незмінної кави.
Хай-но лише буде ранок.
А ти
Знову встанеш.