О.с.і.н.ь.
Вересень…
хворіє в мені дощами,
довгодзьобо курличе
щось по-осінньому.
Сновида-велетень
вплітає в кордони
днів діаграми
жовтогарячі,
з вібрацій і вигинів.
Вітер…
шкребе, як по склу,
думками,
чай помішує
з кориці присмаком.
П'ять літер…
дійові особи без драми,
мінорні мутації
іржаво-бурштинових
відблисків.
***
...Діаграми дощів на дисплеї у осені струнко шикуються гамами...
Я заплющую очі і через портал лину в сонячний вересень,
Там так смачно ще пахне повітря п'янке різнобарвними айстрами
Й хризантемами клумби гигочуть й блищать соковитими бризками.
Всі фан-зони вже майже порожні, лиш ковдри жовтаві лишилися,
Й пластилінові стовбури кожного ранку слизькими вмиваються ливнями.
Прошу, нам подаруй, пані Осінь, хоч трохи своєї прихильності,
Ще хоча б один світлий сюжет чи погідливий кадр перед титрами...
***
…Почерком другокласника
верлібрами й анаграмами,
жовтавими і багряними
напівдощовими плямами
в повітрі прозоро-охристім
ти пишеш листа до осені.
Стираєш і знову наново,
відвертими телеграмами
звітуєш їй, наче подрузі,
про ніч безсонну у потязі,
про стукіт коліс по колії,
про темряву поміж комами,
про мрію крихку, приховану,
про нерви напівоголені,
про все несуттєве нібито,
про те, що так важко дихати…
Із листя будуєш речення,
слова, мов думки обпечені,
птахи поміж хмар пунктирами
й три крапки в кінці...
Зустрінемось...
***
...І хочеться жити
і вдягати не темне пальто,
а яскраву куртку,
і синій шарф,
і чоботи в колір форзицій
і годувати мале кошеня
на зупинці,
тому що хочу,
а не тому, що треба…
Бризкає ранок в очі
крізь фіранки
розпеченим соком
апельсиновим,
а може, морквяним,
променисто-духмяним…
Пам'ятаєш, як це буває,
коли після дощ
пахне щастям,
як просочує світло
повітря надією
й смак з гіркого міняє
на пряно-солодкий?
Зріє жовтень,
як мед,
у долонях моїх
на світанку…
***
Круговерть
...Щось таке трапилось з всесвітом…
За циферблатом встигнути б.
Осінь жонглює фресками
Жотогарячими нібито.
Люди біжать з амбрелами
В бусів й автівок пазухи,
Бризкає акварелями
Місяць десятий заспаний,
Промені сивими пасмами
Тягнуться й плавляться восково,
Осінь журливо плямами
Тишу п'янку розгойдує…
Плаче в повітрі схлипами,
Ґудзики губить краплями,
Встигнути би за ритмами…
Щось таке з всесвітом трапилось…
***
...Осінь розхристана грає знайомі пасажі,
Із саксофона старого звільняє мелодію вітру.
Втомлений профіль дерев завмирає в пейзажа,
І павутиння прозоре танцює в солодкім повітрі...
Час є ще пригоршні повні набрати вечірньої втоми,
Сонячних митей, останнього теплого суму,
Паволок ніжних світанків, легких, невагомих,
Наче гербарій із спогадів літніх, принести додому…
Циркулем в небі викреслює обриси сонце,
Десь поміж хмарками мружиться лагідно просинь.
Скоро безтямні дощі задзюрчать по холодних віконцях,
Поки ж надворі — оманливо-лагідна осінь...
Вересень…
хворіє в мені дощами,
довгодзьобо курличе
щось по-осінньому.
Сновида-велетень
вплітає в кордони
днів діаграми
жовтогарячі,
з вібрацій і вигинів.
Вітер…
шкребе, як по склу,
думками,
чай помішує
з кориці присмаком.
П'ять літер…
дійові особи без драми,
мінорні мутації
іржаво-бурштинових
відблисків.
***
...Діаграми дощів на дисплеї у осені струнко шикуються гамами...
Я заплющую очі і через портал лину в сонячний вересень,
Там так смачно ще пахне повітря п'янке різнобарвними айстрами
Й хризантемами клумби гигочуть й блищать соковитими бризками.
Всі фан-зони вже майже порожні, лиш ковдри жовтаві лишилися,
Й пластилінові стовбури кожного ранку слизькими вмиваються ливнями.
Прошу, нам подаруй, пані Осінь, хоч трохи своєї прихильності,
Ще хоча б один світлий сюжет чи погідливий кадр перед титрами...
***
…Почерком другокласника
верлібрами й анаграмами,
жовтавими і багряними
напівдощовими плямами
в повітрі прозоро-охристім
ти пишеш листа до осені.
Стираєш і знову наново,
відвертими телеграмами
звітуєш їй, наче подрузі,
про ніч безсонну у потязі,
про стукіт коліс по колії,
про темряву поміж комами,
про мрію крихку, приховану,
про нерви напівоголені,
про все несуттєве нібито,
про те, що так важко дихати…
Із листя будуєш речення,
слова, мов думки обпечені,
птахи поміж хмар пунктирами
й три крапки в кінці...
Зустрінемось...
***
...І хочеться жити
і вдягати не темне пальто,
а яскраву куртку,
і синій шарф,
і чоботи в колір форзицій
і годувати мале кошеня
на зупинці,
тому що хочу,
а не тому, що треба…
Бризкає ранок в очі
крізь фіранки
розпеченим соком
апельсиновим,
а може, морквяним,
променисто-духмяним…
Пам'ятаєш, як це буває,
коли після дощ
пахне щастям,
як просочує світло
повітря надією
й смак з гіркого міняє
на пряно-солодкий?
Зріє жовтень,
як мед,
у долонях моїх
на світанку…
***
Круговерть
...Щось таке трапилось з всесвітом…
За циферблатом встигнути б.
Осінь жонглює фресками
Жотогарячими нібито.
Люди біжать з амбрелами
В бусів й автівок пазухи,
Бризкає акварелями
Місяць десятий заспаний,
Промені сивими пасмами
Тягнуться й плавляться восково,
Осінь журливо плямами
Тишу п'янку розгойдує…
Плаче в повітрі схлипами,
Ґудзики губить краплями,
Встигнути би за ритмами…
Щось таке з всесвітом трапилось…
***
...Осінь розхристана грає знайомі пасажі,
Із саксофона старого звільняє мелодію вітру.
Втомлений профіль дерев завмирає в пейзажа,
І павутиння прозоре танцює в солодкім повітрі...
Час є ще пригоршні повні набрати вечірньої втоми,
Сонячних митей, останнього теплого суму,
Паволок ніжних світанків, легких, невагомих,
Наче гербарій із спогадів літніх, принести додому…
Циркулем в небі викреслює обриси сонце,
Десь поміж хмарками мружиться лагідно просинь.
Скоро безтямні дощі задзюрчать по холодних віконцях,
Поки ж надворі — оманливо-лагідна осінь...