Пляма
Вона вийшла на балкон для чергового жертвоприношення ПЛЯМІ, накинувши на голі плечі кашеміровий широкий шарф. Парафінова пляма залишилася від попередніх мешканців квартири — романтичної молодої пари з маленьким щеням, яка полюбляла балконно-вечірнє просекко при свічках, розміщених на підлозі сердечком. У спадок Вона отримала почорнілу безформну парафінову сутність, забруднену собачою шерстю, пилом, голубиним пір’ям та послідом, що заповнила собою кожну долішню тріщинку та звивину. Але чомусь із цією сутністю Їй було комфортно. Вночі, особливо влітку, Вона любила ставати оголеною в центр ПЛЯМИ та розмовляти з нею, навчилася поступово віддавати їй зайве, руйнівне, токсичне. Робити їй жертвоприношення.
Сьогодні Вона не могла заснути. Сусід привів дівчину, яка несамовито кричала вже другу годину, імітуючи шалене задоволення від сексу. Такою ж імітацією була й стіна між двома квартирами, що пропускала кожен звук чи шурхіт, кожен рух чи крок, навіть кожну думку чи намір. Він і Вона були свідомі цього.
Ця ніч була Левова. Маленької м’яка іграшка, подарована донці біологічним батьком під час єдиної зустрічі з ним на п’ятому році її життя. Дитина не випускала лева з рук, спала з ним, брала із собою до садочка, використовувала, як маніпулятивний захист від мамчиних вимог, прохань чи невдоволень. «Не забувай, у мене є тато! Він добрий! Він — Лев!» — сигналізували її оченята й демонстративне пригортання лева до грудей.
Отже, сьогодні Левова ніч. Вона повільно, манікюрними ножицями, відрізала від лева хвіст, вуха, лапи, ніс, очі, гриву та складала все в металеву миску, поставлену на ПЛЯМУ. Зверху рівномірно розтрусила синтетичний наповнювач, яким була натоптана іграшка, а потім підпалила. Лев зотлів умить, перетворившись на дрібну грудку в’язкого згорілого лайна, що в’їлося у стінки миски намертво. Полегшало. Вона стояла на ПЛЯМІ та насолоджувалася смородом гару.
Раптом відчула витравний запах свіжої сперми, замішаний на тютюновому ароматі з ментолом. Він вийшов на балкон покурити. Імпульсивно Вона видушила із себе кілька надривних стогонів-симулякрів, пародіюючи нещодавно без наміру чутий нею погано удаваний множинний оргазм. Потім, як гієна, перехилившись через балконну балюстраду, дико засміялася у нічну міську порожнечу, здригнувшись від власного реготу та пронизливого холоду, до того неусвідомлюваного та невідчутного. Обидва зайшли всередину. За мить дівчина за стіною знов почала стогнати, але Він зупинив чергове феєричне саунд-шоу різким «ш-ш-ш».
«Ментоловий Змій», — подумала Вона з посмішкою та доторкнулася рукою в тому місці, де проти стіни щось билося у такт інтенсивних ритмічних фрикцій.
Усе скінчилося швидко. Він вискнув, як кріль після спарювання, а за кілька хвилин уже по-шпигунськи відчиняв вхідні двері, випроваджуючи нічну відвідувачку.
Увімкнувши нічник, Вона дістала з холодильника пляшку та вилила в порцелянову чашку залишки вина, відмітивши раптом, що вже два з половиною роки п’є з цієї залишенки, підписаної ім’ям «СВЄТЛАНА» та прикрашеної тривіальними рожевими трояндочками навколо розніженої пані вікторіанського модла. Пригадуючи, де в цьому лігві тримає молоток, Вона постановила собі завтра із самісінького ранку згодувати цю порцелянову чужинку ПЛЯМІ. Останній ковток вина вийшов із блювотинням. Вона зупинилася перед великим дзеркалом на весь зріст. Доглянуте підтягнуте тіло, маленькі груди, вузька талія, круті стегна. Вона пестить себе. Вона хоче себе. Вона мастурбує несамовито, спричинюючи собі біль. Оргазмує швидко, гучно і щиро під Його оплески за тонкою стіною.
Уранці Ментоловий Змій і Плямова Жриця, як завжди, вийшли одночасно о сьомій сорок сім, сховавши волосся й обличчя за капюшонами та великими сонцезахисними окулярами. Дві людські істоти мовчки зайшли в ліфт: Він перший, Вона — за ним, стаючи обличчям до виходу. Струмінь видихуваного Ним повітря прорізував тишу десь високо над Нею, але Вона фізично відчувала силу його відбиття від сталевої поверхні дверей та удари мікродрібних гостролезих крапель по своїй шкірі. У руках Вона тримала масивний, абсолютно прозорий пакет для сміття, напханий використаними засобами гігієни, покорченою та закопченою металевою мискою, порожньою пляшкою та гострими уламками квітчастої порцеляни, що порешетили тонкий пластик та з пасивною агресією споглядали своє відображення у глянцевих дзеркальних панелях. Від Нього все так же пашіло спермою та ментолом, від неї — гаром, свіжою кров’ю з подряпин на долонях і вбивчою дозою Coco Mademoiselle. Вони ніколи не знімали один перед одним окуляри та не дивилися в обличчя, бо й без того в них було забагато знання один про одного. Без жодного слова вони вийдуть з ліфта, в один голос привітаються з консьєржем і на виході повернуть у різні сторони, щоб зробити принципово-однакову справу — купити вуличної кави у великій одноразовій паперянці та повернутися до зони своєї примарної відлюдницької захищеності: хтось до свого АЙКОСа, а хтось — до своєї ПЛЯМИ.
Анна Скорофатова, Київ, 16.10.2024
Вона вийшла на балкон для чергового жертвоприношення ПЛЯМІ, накинувши на голі плечі кашеміровий широкий шарф. Парафінова пляма залишилася від попередніх мешканців квартири — романтичної молодої пари з маленьким щеням, яка полюбляла балконно-вечірнє просекко при свічках, розміщених на підлозі сердечком. У спадок Вона отримала почорнілу безформну парафінову сутність, забруднену собачою шерстю, пилом, голубиним пір’ям та послідом, що заповнила собою кожну долішню тріщинку та звивину. Але чомусь із цією сутністю Їй було комфортно. Вночі, особливо влітку, Вона любила ставати оголеною в центр ПЛЯМИ та розмовляти з нею, навчилася поступово віддавати їй зайве, руйнівне, токсичне. Робити їй жертвоприношення.
Сьогодні Вона не могла заснути. Сусід привів дівчину, яка несамовито кричала вже другу годину, імітуючи шалене задоволення від сексу. Такою ж імітацією була й стіна між двома квартирами, що пропускала кожен звук чи шурхіт, кожен рух чи крок, навіть кожну думку чи намір. Він і Вона були свідомі цього.
Ця ніч була Левова. Маленької м’яка іграшка, подарована донці біологічним батьком під час єдиної зустрічі з ним на п’ятому році її життя. Дитина не випускала лева з рук, спала з ним, брала із собою до садочка, використовувала, як маніпулятивний захист від мамчиних вимог, прохань чи невдоволень. «Не забувай, у мене є тато! Він добрий! Він — Лев!» — сигналізували її оченята й демонстративне пригортання лева до грудей.
Отже, сьогодні Левова ніч. Вона повільно, манікюрними ножицями, відрізала від лева хвіст, вуха, лапи, ніс, очі, гриву та складала все в металеву миску, поставлену на ПЛЯМУ. Зверху рівномірно розтрусила синтетичний наповнювач, яким була натоптана іграшка, а потім підпалила. Лев зотлів умить, перетворившись на дрібну грудку в’язкого згорілого лайна, що в’їлося у стінки миски намертво. Полегшало. Вона стояла на ПЛЯМІ та насолоджувалася смородом гару.
Раптом відчула витравний запах свіжої сперми, замішаний на тютюновому ароматі з ментолом. Він вийшов на балкон покурити. Імпульсивно Вона видушила із себе кілька надривних стогонів-симулякрів, пародіюючи нещодавно без наміру чутий нею погано удаваний множинний оргазм. Потім, як гієна, перехилившись через балконну балюстраду, дико засміялася у нічну міську порожнечу, здригнувшись від власного реготу та пронизливого холоду, до того неусвідомлюваного та невідчутного. Обидва зайшли всередину. За мить дівчина за стіною знов почала стогнати, але Він зупинив чергове феєричне саунд-шоу різким «ш-ш-ш».
«Ментоловий Змій», — подумала Вона з посмішкою та доторкнулася рукою в тому місці, де проти стіни щось билося у такт інтенсивних ритмічних фрикцій.
Усе скінчилося швидко. Він вискнув, як кріль після спарювання, а за кілька хвилин уже по-шпигунськи відчиняв вхідні двері, випроваджуючи нічну відвідувачку.
Увімкнувши нічник, Вона дістала з холодильника пляшку та вилила в порцелянову чашку залишки вина, відмітивши раптом, що вже два з половиною роки п’є з цієї залишенки, підписаної ім’ям «СВЄТЛАНА» та прикрашеної тривіальними рожевими трояндочками навколо розніженої пані вікторіанського модла. Пригадуючи, де в цьому лігві тримає молоток, Вона постановила собі завтра із самісінького ранку згодувати цю порцелянову чужинку ПЛЯМІ. Останній ковток вина вийшов із блювотинням. Вона зупинилася перед великим дзеркалом на весь зріст. Доглянуте підтягнуте тіло, маленькі груди, вузька талія, круті стегна. Вона пестить себе. Вона хоче себе. Вона мастурбує несамовито, спричинюючи собі біль. Оргазмує швидко, гучно і щиро під Його оплески за тонкою стіною.
Уранці Ментоловий Змій і Плямова Жриця, як завжди, вийшли одночасно о сьомій сорок сім, сховавши волосся й обличчя за капюшонами та великими сонцезахисними окулярами. Дві людські істоти мовчки зайшли в ліфт: Він перший, Вона — за ним, стаючи обличчям до виходу. Струмінь видихуваного Ним повітря прорізував тишу десь високо над Нею, але Вона фізично відчувала силу його відбиття від сталевої поверхні дверей та удари мікродрібних гостролезих крапель по своїй шкірі. У руках Вона тримала масивний, абсолютно прозорий пакет для сміття, напханий використаними засобами гігієни, покорченою та закопченою металевою мискою, порожньою пляшкою та гострими уламками квітчастої порцеляни, що порешетили тонкий пластик та з пасивною агресією споглядали своє відображення у глянцевих дзеркальних панелях. Від Нього все так же пашіло спермою та ментолом, від неї — гаром, свіжою кров’ю з подряпин на долонях і вбивчою дозою Coco Mademoiselle. Вони ніколи не знімали один перед одним окуляри та не дивилися в обличчя, бо й без того в них було забагато знання один про одного. Без жодного слова вони вийдуть з ліфта, в один голос привітаються з консьєржем і на виході повернуть у різні сторони, щоб зробити принципово-однакову справу — купити вуличної кави у великій одноразовій паперянці та повернутися до зони своєї примарної відлюдницької захищеності: хтось до свого АЙКОСа, а хтось — до своєї ПЛЯМИ.
Анна Скорофатова, Київ, 16.10.2024