ЩО БОЛИТЬ

Що болить

Що болить тобі, дівчинко?

Вже сягнуло за обрій чимало літ,

Весен, зим, та й осінні дні промайнули.

Так, була ти ще юна,

Але вже досі гризти цей дріт,

Той жорсткий сухоцвіт, що впивався у бік,

Вже в минулому.

Ти була не слабка, не дурна

Й зовсім не винна;

Просто берег ріки, м’яті думки

Й дим цигарок.

Ти дивилася в небо — боліло —

І рахувала хвилини,

А наступного дня: «Мамо,

Можливо мені знадобиться аборт».

Поезії філологинь

Сентиментальні історії

Чи психоексгібіціонізм?

В чому поетика цих сповідальних

Римованих крематоріїв?

Що згорає при цьому: спогади,

Сублімація чи талант?

Може, врешті народиться

З попелу

Правда без мораторіїв?

Мабуть, кожна філологиня

Хоч раз писала вірші.

Хто ще так художньо

Може кохати не тих і

Не так, як треба?

Час від часу розмножуються

Фонетично красиві рядки

Від статевого акту внутрішніх

Демонів, травм і лекторіїв.

Я, ти, нас

Я хочу стати квіткою, що

розкриється для твого проміння.

Я мрію бути місяцем, який ти

покличеш, коли буде самотньо.

Я вірю, що є озеро у твоїй свідомості

з моїм відображенням.

Я чекаю, коли стане повно там,

де зараз порожньо.

Ти так близько щоразу, коли далеко.

Мене манить підступна й жорстока недоступність.

Нас оспівано в тернах, але

Вигнано з соціально прийнятного пекла.

Ми за два кроки поруч, але це кроки в невідомість.