БІТЛЗ І УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА: МУЗИКА, ЩО ЗМІНИЛА СЛОВО

Beatles & beat-generation (про вплив музики бітлз на Сході).

1.Вступ

В 1560-якомусь-році Мішель Монтень випустив книжку, що називалась "есеї". Дослівно це слово з французької означає "спроба". Перепадя так і переклав— "проби" (див. вид. "Фоліо Харків" 2012 р.), російською майже аналогічно— "опыты".

Словом, таким шляхом до нас дістався жанр, який сьогодні називається "есей" (що є прямим запозичення з французької мови "Les Essais").

В своїй книзі Монтень займається дослідом себе— своїх почуттів, роздумів, а також постановкою різних філософських питань. Він розкриває свої почуття через призму досвіду інших (див. розділ, де наведений приклад про єгипетського фараона, що потрапив у полон і його слугу).

Ліпшої форми для моїх роздумів про літературу і не придумаєш.

Це чисто особиста спроба (une essai) у інтерпритацію.

Позаяк, мені однаково дорогі і сова, і глобус, на який я буду її натягувати, тож буде багато власних думок, і набагато менше думок інших людей.

Це доволі безпосередній (від виразу "без посередників") есей, так би мовити. Це значить, що інших інтерпретацій тут буде мінімально.

Тож одразу прошу вибачити автору якісь прорахунки.

Тим паче— це лише спроба, або ж дослід, а отже есей може бути і зовсім неуспішним.

Варто сказати ще, що цінність цього есею не більша, ніж цінність мого чи чийогось іншого коментаря про оливки.

Тепер можна переходити від кістяка до м'яса.

2. Визначення

В буквальному сенсі, світу зносить дах. Бітлз лунає під час сексуальної революції в США, під час протестів проти війни у В'єтнамі. Вони стають голосом цілого покоління і так, чи інакше, означають новий етап свободи та сприйняття дійсності.

Прикметно те, що бітли впливали майже однаково по два боки Берлінського муру— не варто забувати, що на Заході, як і на Сході формується нове покоління "бейбі-буму". Ця епоха позначена післявоєнним оптимізмом.

На Сході цей час позначений відлигою, дав відповідні плоди— маємо нове покоління молодих людей, які прагнуть до нового.

Покоління шістидесятників народжене на краю культурної прірви, яку їм допомагають перейти ті, що є носіями певної пам'яті, тобто ровесниками Еліота.

Отже про шістидесятництво, можна говорити, як про епоху запізнілого, високого модернізму, або ж прийнанні засвоєння його висновків.

Тут важать великі імена, тут важить інтертекст (накладка радянської дійсності), тут важить ностальгія за тим, чого не сталось.

Отже сказати умовне "бітлз популярніші за Ісуса" у не комуністичний спосіб теж не випадає.

Так, шістидесятники безперечно знають Камю, їм безперечно відомий культурний пласт домодерної і ранньомодерної спадщини.

Отож що ми маємо— безперечно, вплив бітлз на тодішню молодь союзу колосальний і культурно вона лишає відбитки в тодішньому маскульті.

Отже доречно говорити про вплив музики ВІА Бітлз на літературу пізніх 70-х і всього покоління 80-х, ніж на літературу тих, кому ймення шестидесятників. Отже часові рамки окреслено, тепер кілька слів про жанрові штуки, що корелюються з вищезазначеними данними.

2.1. Увесь цей блюз

Спробуємо розглянути в лінзу "глобус і натягувану сову" з перспективи форми та мови.

Не варт забувати, що бітлз— це постмодерне дітище. Також дітище англомовної території, а отже дітище блюзово-джазової традиції.

Вони грали рок із примішками (не тільки) ритм-н-блюз (о не лякайтесь цих англійських слів, що переперті автором на осинові словеса кириличного шрифту), а отже ритм і звучання деяких текстів відповідне ("Yellow submurine", "Come together" etc.).

Як приклад можна навести того ж таки Одена (W.H.Oden) і один із його найвідоміших віршів 60-х років поховальний блюз (Funeral Blues)*(текст подається в оригіналі задля збереження первісного звучання):

My noon, my midnight, my talk, my song;

Щодо манери— речевість, типова для англійського модернізму 30-х років. На перший погляд вірш без патосу, але за цими речами у Одена криється наче б то приглушене почуття.

Ще можна відпустити певну репліку в бік його лівих поглядів, що не є якимись дивними для його часу і його місця життя.

Але тим не менш, це єдиний поет про кого можна було б говорити в манері його співвідношення з блюзом і бітлз. Що багато чого говорить про інших представників покоління.

Згадати б Чубая і його різні вірші ("ти чуєш тихий звук коня...") чи то пак епіграф до книжки Лишеги "Поцілунок Еви Фітцджеральд" (яка промовиста назва!) вже говорить вельми про те покоління, що ми звемо його Витісненим. Тут вже можна говорити про певну стилістичну і естетичну подібність до бітлів. Їх не могли не знати у поколінні андеграунду і, особливо, пост-шестидесятників.

3. Покоління бітлз

3.1. Восмьмидестяники

Отже, покоління 80-х? Про що воно, чим воно дихало і про що йшлося їм? Це покоління ми можемо прочитати сьогодні, бо багато з них— ще живі і явно не збираються вмирати.

Музика бітлз дійсно стає музикою широко протесту— під неї підривається берлінський мур, Білоцерківець пише "баладу про нескорених".

Музика бітлз— це все що лишилося із того часу і з того кохання для ліричного героя. Ну і ще простір— київський простір часто конкурує у віршах Могильного з іншою, хоча і природною для нього, західною культурою.

і як звучать серця наших коханих,

Отже, власне таке собі романтичне протиставлення для Могильного становлять бітли. Ну і ще сліди його юного кохання, як от в другому вірші циклу "повір, Бітлз..."

Власне, в цьому вірші і було сказано все про вплив на музики Бітлз на літературну спадщину тих часів. Багато метафоричності до сонця. Хоча, чи одними бітлами це дано?...

На цьому моменті можна розгубитися б, бо я помічаю, що просто не маю чого сказати про вплив на літературу ще, окрім як процитувати уже згаданого вірша А. Могильного "Повір, Бітлз..."

А висновки, як то кажуть, робіть самі:

"Повір,

Бітлз —

це наша юність

духмяна, як відчинене вікно

в порожній кімнаті масового мистецтва

і стерильно очищеної

але чуєш —

квартал живе,

живуть люди, коти, дерева,

живуть пісні, і тому

ти роздягаєшся —

ти стаєш така жіночна,

що затуманила твої очі.

ми напишемо


3.3. Віра і Бітлз

У Володимира Діброви є цілий цикл, що присвячений поколінню бітлів і називається він (о, як не дивно) "Музика бітлз".

Нас цікавить одне оповідання, яке можна вважати канонічним із цієї збірки з однойменною назвою.

Новий день починався так празниково, що, ставши спиною до інших пожильців готельного номеру, я перехрестився. З незвички хрест вийшов кривенький."

І далі ще кілька пасажів в адресу трійці. Варто ще додати, що бітлз для ліричного героя— річ майже на рівні з самвидавом, хоча вони тоді вже начебто і не заборонені. Однаково, як і для Могильного, для персонажа Діброви— це музика проживання своєї молодості і музика старшої школи.

Тут вже можна побачити тему переслідування за самвидав і гебешників, які так і хочуть запхати головного героя у в'язницю, але він не здається та успішно від них відкручується.

Варто ще зазначити, що бітлз— це територія пам'яті про юні роки. Про роки формування у обох цих авторів, як ми можемо побачити. Це час шкільних парт і підліткових бунтів, які закінчаться (або ні?) зі здобуттям незалежності в 91-му році.

Але вже далі— то зовсім інша історія, варта окремих абзаців.