Осіння готика
***
Лісові стежки,
як вузькі вулички
середньовічного міста,
звиваються між готичних дерев,
що ховають у переплетених вітах
своїх химер і драконів.
Осінь перебирає скриньку
старовинних фамільних прикрас,
де тьмяне золото листопаду
вкрите сріблом нової зими.
***
Золоті лати лицаря Осені
виблискують у променях сонця.
Він готується до своєї останньої битви,
битви з драконом Зими...
***
Хочу пити цю осінь з тобою на брудершафт:
краплі дощу на дні бурштинового келиха.
Мені несила дивитися в твої очі
кольору туману
і чути твій голос,
від якого немає протиотрути...
***
У цій краплі дощу
я сховаю всі казки й легенди,
що розповідала тобі вечорами,
тихий шурхіт кроків на лісових стежках
і портрет Осені
з горностаєм
в золотавій різьбленій рамі
із листя папороті.
Ще додам перший сніг
на замкових вежах
і крихких порцелянових ляльок
з твоїми очима,
які дивились на мене
крізь вітринне скло.
Хлюпну туди теплий відблиск ліхтарів
на мокрій бруківці
і тіні драконів,
що ховаються в пагонах плюща.
І коли ця краплина стане схожою
на магічну кришталеву кулю,
я б хотіла подарувати її тобі…
Але ти більше не любиш дощу:
боїшся намочити крила.
***
Ластовиння зірок
на обличчі осінньої Ночі...
Вона спускається до тебе
і сідає біля ліжка.
Аромат терпких парфумів
заповнює кімнату,
і тоді тобі сниться
осінній ліс і запах зів'ялого листя.
Вона гладить тебе по щоці
і куйовдить волосся.
І тоді тобі сниться
берег осінньої річки і вітер в обличчя.
Вона цілує тебе,
залишаючи на губах
солодкий місячний сік,
а ти ніколи не зізнаєшся,
що тобі сниться тоді.
Я б хотіла помінятися з нею місцями,
але Ніч не дозволить,
бо кохає тебе.
Так само, як я....
***
Лісові стежки,
як вузькі вулички
середньовічного міста,
звиваються між готичних дерев,
що ховають у переплетених вітах
своїх химер і драконів.
Осінь перебирає скриньку
старовинних фамільних прикрас,
де тьмяне золото листопаду
вкрите сріблом нової зими.
***
Золоті лати лицаря Осені
виблискують у променях сонця.
Він готується до своєї останньої битви,
битви з драконом Зими...
***
Хочу пити цю осінь з тобою на брудершафт:
краплі дощу на дні бурштинового келиха.
Мені несила дивитися в твої очі
кольору туману
і чути твій голос,
від якого немає протиотрути...
***
У цій краплі дощу
я сховаю всі казки й легенди,
що розповідала тобі вечорами,
тихий шурхіт кроків на лісових стежках
і портрет Осені
з горностаєм
в золотавій різьбленій рамі
із листя папороті.
Ще додам перший сніг
на замкових вежах
і крихких порцелянових ляльок
з твоїми очима,
які дивились на мене
крізь вітринне скло.
Хлюпну туди теплий відблиск ліхтарів
на мокрій бруківці
і тіні драконів,
що ховаються в пагонах плюща.
І коли ця краплина стане схожою
на магічну кришталеву кулю,
я б хотіла подарувати її тобі…
Але ти більше не любиш дощу:
боїшся намочити крила.
***
Ластовиння зірок
на обличчі осінньої Ночі...
Вона спускається до тебе
і сідає біля ліжка.
Аромат терпких парфумів
заповнює кімнату,
і тоді тобі сниться
осінній ліс і запах зів'ялого листя.
Вона гладить тебе по щоці
і куйовдить волосся.
І тоді тобі сниться
берег осінньої річки і вітер в обличчя.
Вона цілує тебе,
залишаючи на губах
солодкий місячний сік,
а ти ніколи не зізнаєшся,
що тобі сниться тоді.
Я б хотіла помінятися з нею місцями,
але Ніч не дозволить,
бо кохає тебе.
Так само, як я....