Я народилася в 2006 році, в Новгород-Сіверську, але більшість життя прожила в Києві, з 12 років жила в селі Озера, біля Гостомеля. Вже рік, як живу в Торонто, у Канаді. Пишу оповідання, пісні та книгу (намагаюся). Я люблю комедії, фільми Веса Андерсона, роздуми про життя та смерть, детально прописаних персонажів, людські недоліки, дружню любов, магічний реалізм, лімінальні простори, українські пейзажі, багатоповерхові будинки, каламбури, персонажів з клоунським характером, цитати, книгу «Дім, в якому…», Мирославу та Лєру (яким доводиться вислуховувати розповіді про моїх персонажів), і, звісно, більш за все люблю мою маму. Присвячую всю свою творчість моїй подрузі Софії. Світло мого життя, я згадую про тебе кожен раз, коли бракує сил писати, й одразу отримую заряд мотивації.
До речі, в мене є телеграм-канал, кому цікаво — https://t.me/isa_skrp

Перші літературні спроби відбулися рівно десять років тому, влітку 2013.
З 2016 року - автор у газетах "Життя Історії" та "Життєві історії". Кілька разів здобувала титул "Кращий автор року".
У 2018 моя повість "Легенда про того, хто мешкає на горищі" увійшла до антології українського фентезі "Брама. Багряні Ночі".
У 2021 отримала спецвідзнаку Міжнародного мультимистецького конкурсу «Дитяча Коронація слова» за популяризацію археологічної галузі та краєзнавства з твором «Повість про шукача скарбів».
У 2022 отримала спеціальну відзнаку «Свята Софія» Міжнародного літературного конкурсу «Крилатий Лев» за збірку оповідань "Репяшок".

Поетка, гештальт-терапевтка, психолог. Людина, що пише, коли складно мовчати. Думала, що пишу прозу, а виходять вірші.

Вісім років живу на березі Балтійського моря в м.Гдиня (Польща).
Малюю, фотографую, пишу.
В липні 2022 року у видавництві, "Книги ХХІ" вийшла збірка оповідань "Близькі чужинці". В серпні 2023 року в тому ж видавництві планується видання збірки оповідань "Квіти, карти і гіпноз".

Я пишу
Все про тексти, книги, самвидав та творчий процес.

Fb: Mariia Kamenska
Instagram: mariia_kamenska_new
Telegram: https://t.me/ja_pyshu

"Вітаю! Я Олена Войтович, філолог за освітою, поет за покликом серця. Вірші та короткі оповідання пишу з дитинства. Спочатку творила для шухляди, згодом — для телефона : ) Усвідомила необхідність змін, коли ненароком втопила телефон, а з ним і всі напрацювання. Вважаю, що творчість має жити, книги — читатися, а енергії потрібен вільний обмін. Також пишу вірші на замовлення. Сподіваюся, це лише початок. Всім добра!"

Світонавігатор зі стажем.
Пишу романи, оповідання, вірші та картини про світи, дороги та мандрівників.
Письменниця, стрітартер та художниця.
Мої казки відкривають двері.

Пишу вірші досить давно, публікувалася в основному на літературних сайтах. Приймала участь у багатьох поетичних конкурсах, поміж останніми - Лауреат I ступеня Всеукраїнського конкурсу ЯwriteR, фіналіст конкурсу ВІРшоМЕТРія. На сьогодні моя творча діяльність пов'язана з поетичною спілкою OWL HUB, де я є учасником різноманітних поетичних активностей, а також в якості критика допомогаю поетам-початківцям вдосконалювати свої навички віршування.
В віршах ціную перш за все самобутність, авторський погляд на світ. Люблю читати та спостерігати, смачну каву та цікавих людей.
Більше моїх віршів можна почитати у моєму пабліку Поетика вимитих вікон, https://t.me/viknapoetry

Науковець, біолог за фахом.
Закінчив Київський Національний Університет імені Тараса Шевченка.

Поетка, учасниця всеукраїнських та міжнародних літературних фестивалів, авторка чотирьох збірок поезій.
Живу в Одесі, працюю у сфері охорони культурної спадщини.

У 15 я шукав себе загубленого, в майбутньому своїх дитячих помислів.
У 20 я шукав себе нереального, я вірив у маяк, на світло якого захотілось би вплав поплисти.
У 25 я більше нічого не шукав, бо думав, що вже все віднайшов, але незнайдене, з часом, таки саме знаходиться.
У 30+1 я, нарешті, знайшов себе справжнього. І, як ніколи, боюсь себе справжнього втратити.

Публікувався в журналах Tipton Poetry Journal, Stone Poetry Journal, Divot
journal, dyst journal, Superpresent Magazine, Allegro Poetry Magazine, Alternate
Route, Better Than Starbucks Poetry & Fiction Journal, Littoral Press, Book of
Matches, TheNewVerse News, Acorn haiku Journal, The Wise Owl, Verse-
Virtual, Scud, Fevers of the Mind, LiteraryYard, PLUM TREE TAVERN, ITERANT, Fleas on the Dog, The Tiger Moth Review, Lothlorien Poetry Journal, Angel Rust, Neologism Poetry Journal, Shot Glass Journal, QLRS, The Crank, Chronogram, The Antonym, Monterey Poetry Review, PPP Ezine, Bending Genres Journal, Rat's Ass Review

Я працюю HRD, займаюся карєрним консультуванням, people managment, а також психологічним консультуванням, і є волонтером психологіної допомоги. ВПО з Харкова, наразі проживаю в м. Івано-Франківськ.

Студентка письменницької програми Method Writing Джека Грейпса, учасниця курсу спекулятивної прози і поезії “Crafting the Future” від The University of Iowa, авторка чапбуків «Ниточка червона» та «На всі чотири сторони».
Працює переважно із короткою прозою, проте також пробує себе у дитячій літературі – створює казки та історії для молодших читачів.

Віктор Петрович Крупка (нар. 20 березня 1976 року в с. Педоси на Вінниччині) – український письменник, педагог, літературознавець, член Національної спілки журналістів (2016), член Національної спілкиписьменників України (2018), кандидат філологічних наук, доцент кафедриукраїнської літератури Вінницького державного педагогічного університетуімені Михайла Коцюбинського.
З 1995 до 2002 року викладав українську мову і літературу в рідномуселі. З 2004 року працює у Вінницькому державному педагогічномууніверситеті імені Михайла Коцюбинського.
Автор монографічного дослідження «Художній світ Володимира Забаштанського» (2014), та книг віршів «Тиха надлюбов» (2016), «Прозорі» (2017), «Химерник» (2019), «Хліб для янгола» (2020), «Сон Це» (2021). З 2012 року керує літературно-мистецькою студією «Вітрила» при кафедріукраїнської літератури Вінницького державного педагогічного університетуімені Михайла Коцюбинського.

Художниця і письменниця з Нікополя. Має філологічну освіту. З дитинства захоплювалась таємничими і містичними історіями. Ці захоплення знайшли відображення в її творчості. Картини і ілюстрації Юлії вирізняються мрійливим казковим настроєм. Її тексти варіюються за жанром від реалістичної прози до фантастики і навіть горору. Новели, оповідання і вірші Юлії були опубліковані в декількох альманахах.

Дивіться мій телеграм

Живу в невеликому містечку. Люблю самотність, книги і котиків. Пишу детективно-психологічні, драматичні та романтичні новели. Знайти їх можна на сайтах "Букнет", "Аркуш", "Стос", "Експеримент", а також у виданні "Дебют-газета".
Ввважаю, що основна магія літератури відбувається між читачем і книгою. Головне в письменництві – це твір, а все, що поза ним (постать письменника, зокрема) – трошки заважає:)
Рада, що моє оповідання "До завтра" дебютує разом з новим літературним проєктом. Це оповідвання з відтінком магічного реалізму. Його герої, які і всі ми, не здогадуються, що їх чекає "завтра", але вони передчувають його, проживаючи звичайний вечір свого звичайного життя...
Новому журналу KUKUHA – в добру путь!

За освітою я історикиня. Але слова та літери мені не менш цікаві, ніж дати та факти. Тим паче, що «історія» – слово багатозначне. Із первісних часів люди любили розповідати історії і слухати їх. Так поступово й склалася художня література. Адже будь-яка історія може бути оприявлена не лише внаукових історичних працях, але й у літературних творах.

У співавторстві з львівською письменницею Дарою Корній видала два романи: «Зозулята зими» і «Крила кольору хмар». Оповідання увійшли до збірок «Львів. Спогади. Кохання», «Львів. Шоколад. Кам’яниці», «Львів. Пристрасті. Таємниці», «Їде маршрутка», «Кишеньковий мандруарій», «Агенція “Незалежність”». (Псевдонім Тала Владмирова).
Оповідання і повісті публікувалися в часописах, альманахах, газетах «Нова проза», «Дніпро», «Київська Русь», «Дзеркало», «Четвер», «УФО (Український фантастичний оглядач»), «Хортиця», «Ірпінські зорі», «Життєві історії», «Життя. Історії» тощо.
Мої дитячі казки й оповідання для дітей неодноразово виходили друком в журналах «Вечірня казка» і «Хортиця». У 2020 році перемогла в конкурсі «Дитяча КороНація» в номінації «Дорослі для дітей» (дошкільнята) збірка оповідань «Пригоди Ольки та Горки».
Посилання на сторінку на літературній платформі «Аркуш»: https://arkush.net/user/168

Народилася та мешкаю у Львові. Пишу прозу, здебільшого у жанрі психодрами. Читаю лекції з письменницької майстерності, сторітелінгу та на інші теми, пов’язані із роботою над текстом. Крім літератури, цікавлюся психологією і лінгвістикою. Ще дуже люблю тварин, соціальні танці, мандри і пізні неспішні ранки. Не люблю – місяць лютий і оливки. Мрію написати роман про Гюн Марі Фредріксон. Боюся не впоратися і павуків. Працюю над тим, щоб навчитися довіряти, і ще над великим текстом у жанрі «Feel good fiction». Робота у кожному з цих напрямків посувається дуже повільно, і мене це дратуєJ. Разом з іншими волонтерами допомагаю військовим, які проходять медичну комісію та консультуються у гарнізонній поліклініці, а також модерую розмовні клуби для ВПО в межах проєкту «Єдині». Ці два напрямки моєї діяльності, натомість, мають гарний темпJ і дають мені змогу почуватися потрібною і вправною. Найбільше в житті ціную свободу і несумну лагідну тишу. Найбільше очікую Перемоги України та встановлення справедливості. Найбільше вдячна, коли мене приймають разом з усім, що в мені є.

Вчитель, поетка, письменниця з м. Житомир.
Журі поетичного арт-фестивалю Ан Т-Р-Акт .
Організатор щорічного Всеукраїнського Літературного фестивалю "Шодуарівська Альтанка".

Вітаю, мій новий читачу або читачко! Я Ксенія Івашина, аспірантка факультету української філології, іноземних мов та соціальних комунікацій Центральноукраїнського державного університету ім. В. Винниченка. І це вже багато чого пояснює. Література від форми ескапізму перетворилася на справу мого життя й тісно поєдналася з інтересами у психології. Тому я вирішила, що варто розвиватися не лише в науці, а й у творчості задля вираження психологічного через філологічне.
Не маю жодного зразка, але впевнена, що ніхто не читатиме, де я народилася, вчилася і вперше вживала спиртне, отож рушимо іншим шляхом – три химерні факти про мене.
1. Люблю мариновані огірки з компотом і красивих покидьків.
2. Пишу наукову роботу про творчість Марії Матіос.
3. Займаюся домашнім ремонтом самостійно, тому якщо з поезією не складається, завжди можу зашпаклювати ще одну стіну.
Дякую за увагу!

Про себе: 45 роки (сама не вірю), живу в м. Суми (так, тут теж пишуть українською!). Працюю екологом (будь ласка, не екологинею!) на підприємстві, розлучена (буває), маю двох дітей: доньку-школярку та сина-студента. Писати почала досить пізно: притомні вірші після тридцяти років, прозу так взагалі майже в сорок, але попри це маю певні творчі досягнення,великі плани і рожеві (блакитні, солодкі) мрії. Авторка двох поетичних збірок «Я прийду в твої сни» (2016) та «Мій сонячний зайчику» (2020), збірки оповідань «Листи до Фроди» (2021). Перекладаю вірші з російської, кримськотатарської, білоруської на українську. Тепер ще й захопилася вивченням польської, вже маю кілька творів з польським колоритом і мрію про переклад свого вірша саме на польську (можливо, зможу це зробити сама). Редакторка-упорядниця збірників. Фіналістка конкурсу короткої прози про Київ «Як тебе не любити…» від Коронації слова у 2018 та 2019 рр., фіналістка Міжнародного конкурсу есе і новел «WorkStory: робота у фокусі літератури», 2021 р., фіналістка конкурсу Кримський Інжир/Qırım İnciri, 2022 р., переможниця в номінації «За кращий твір, пов'язаний з Сумщиною»Конкурсу оповідань Open World 2022 (це не все, відбирала найпрестижніші конкурси). Впевнена, далі буде ще. Тож що я хочу сказати читачам: вірте в себе. Не ставте на собі крапку і не заганяйте в рамки. Вчіться, хай це, можливо, нудно звучить. Але вчіться: на чужих творах, на власних помилках. Падайте і вставайте. А ще все буде Україна. Це безперечно.

Вітаю! Я Тетяна Зеленчук з міста Калуш Івано-Франківської області. Маю двох донечок. Пишу вірші з дитинства. Добірки поезій були опубліковані у літературних альманахах, часописах («Дніпро», «Дзвін», «Олександрійські дзвони», «Сонячні кларнети», «Скіфія», «Поетична ДНК», «Склянка часу», «Антологія сучасної новелістики та лірики», «Ан Т-Р-Акт. Дзен поезії», «Маяк», «Житомир TEN» та ін.). У 2019-2023 роках брала активну участь у різних творчих заходах, ставала фіналістом і призером міжнародних та всеукраїнських літературних фестивалів і конкурсів («До Василя!», Vivart, «Україна в центрі Любліна», конкурс імені Леся Мартовича, «Ан Т-Р-Акт», «Шодуарівська альтанка»,«Sevama fest», «І тихим островом калиновим згадалось батьківське село», «Молода Слобожанщина», «Сонячні кларнети», «Бердичів скликає друзів», «Пісні часу війни», «Житомир TEN», «Малахітовий носоріг», Всеукраїнський молодіжний мистецький фестиваль імені Івана Коваленка, Літературний конкурс взаємочитань, другий конкурс фентезі-поезій «Аль Мор» та ін.)

Мої оповідання увійшли до Вісника міжнародного літературного конкурсу «Сестра таланта» та до Вісника міжнародного літературного конкурсу «Коли ти зі мною» видавництва журналу «Склянка Часу*Zeitglas» у 2021 р., до літературного альманаху «Наш край» видавництва «Лілія»/
Також у 2021 р. мій твір було нагороджено дипломом Першого Всеукраїнського літературного конкурсу малих прозових форм ім.Василя Стефаника.