Привіт!

Я – Ніна Сірант, одна із редакторок журналу KUKUHA. Усе життя займалась літературою: писала, редагувала, навіть викладала літературне мистецтво, тому, коли Ольга Ломакіна вирішила робити журнал, я приєдналась.

З початком війни літератури у моєму житті стало суттєво менше: то треба якось виживати, то треба якось працювати, то треба навчатися, то просто не на часі… Я би хотіла, щоб у вашому житті література була. Було слово, були книги, були нові твори, було бажання читати та писати.

Я хочу, щоб кожного почули.
Я хочу, щоб читачі отримали задоволення.
Я хочу, звісно, перемоги – цього усі прагнуть.

Література має жити. Вона – документ, наші почуття, думки, жахи, наша надія у вигляді рядків слів. Книга, вибачте мене за патос, тримає наш дах (кукуху, зозулю – підставить потрібне). Тому саме зараз література на часі.

Ну й трохи особистого: сорок років, шлюб, дві дитини, три кицьки, один собака, один равлик Слізерин. Зараз навчаюсь на кризисного психолога. Характер кепський.